Цукор: операція «диверсифікація» або Чому українські заводи переключаються на виробництво біоетанолу?

Буряково-цукровий комплекс в Україні колись вважався стратегічним напрямком не лише АПК, а й всієї економіки країни. 1990 року аграрії зібрали 40 млн тонн сировини, з якої 192 цукрових заводи виробили понад 5,5 млн тонн цукру, що становило 15% світового виробництва. Потім ще років десять галузь за звичкою називали тяжкою індустрією АПК, аж доки виробництво цукру 2009 року не впало до 1,27 млн тонн, яких не вистачило навіть для того, аби покрити внутрішні потреби.

ЖОМ, БІОЕТАНОЛ, БІОГАЗ

Зменшення площ під цукристими — рішення вимушене, однак ще розумніше було б дослухатися до науковців, які вже 25 років поспіль рекомендують скористатися досвідом країн ЄС, зокрема Франції, де диверсифікація цукрового виробництва сягнула такого високого рівня, що тамтешнім цукровикам жодні цінові обвали не страшні. Якщо цінова стрілка рухається донизу, заводи масово переходять на виробництво біоетанолу, попит на який постійно зростає, як тільки ситуація на ринку стабілізується, знову повертаються до випуску цукру. Спеціальне обладнання забезпечує вихід цукру з коренеплодів на рівні 9%, а решта потрапляє до так званої зеленої патоки, яка забезпечує високий вихід біопалива. Крім цукру й біоетанолу, завдяки цій технології виробляють біогаз, шрот, сухий жом, який іде на корм худобі. Тобто рентабельність виробництва дуже висока. Протягом майже десятирічної практики застосування таких комплексних технологій Франція довела обсяги біоетанолу до трьох мільярдів літрів на рік, що дало змогу замінити цим видом пального понад 7% нафтових енергоносіїв.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Біоетанольний завод – це інноваційне виробництво», – заступник голови ОДА

Судячи з останніх інвестицій найбільших інтегрованих виробників, в українському буряково-цукровому комплексі поступово формується усвідомлення безальтернативності диверсифікації виробництва. На сьогодні біоетанол виробляють на Гнідавському та Узинському цукрових заводах. Обсяг виробництва біоетанолу на Гнідавському заводі становить 48—50 тонн на добу. Продукт реалізують для хімічної і нафтопереробної промисловості, проте проблеми зі збутом все ж залишаються.

«Біоетанол має стабільно високий попит, а рентабельність виробництва становить 15—30%. Крім того, побудувавши біоетанольний комплекс, у підприємства з’являється можливість налагодити виробництво хлібопекарських дріжджів або скрапленої вуглекислоти, які реалізуються як окремі продукти. Так, наприклад, завод, який щоденно переробляє 200 т меляси, може одержати 50 т біоетанолу і 40 т вуглекислоти. Собівартість рідкої кислоти — $30, за ринкової ціни  — не менше $100 за тонну, — пояснює провідний аналітик асоціації «Укрцукор» Василь ДОЛИНСЬКИЙ.

— Проте недосконалість законодавства гальмує розвиток біоетанольного ринку. Цукровий завод, який інвестував у переробку меляси на біоетанол, не має змоги реалізувати продукцію без ліцензії від ДП «Укрспирт», бо згідно із законом, біоетанол прирівняний до спирту і обидва продукти мають однаковий код УКТЗЕД 2207. Хоча біоетанол — це спирт етиловий зневоднений, який виготовлений із цукро— та крохмалевмісної сировини. Таким чином, завод не може реалізувати біоетанол, оскільки для продажу спирту потрібна оптова ліцензія вартістю в 500 тис. грн на рік, яку Кабінет Міністрів видає лише для ДП «Укрспирт». Аби врегулювати це питання, слід ухвалити законопроект про обов’язковість додавання біоетанолу до бензину. Тоді біоетанол буде вважатись не спиртом, а пальним, маючи свій код УКТЗЕД…»

Піонером біогазового виробництва кілька років тому виступила компанія «Астарта-Київ», яка на основі сучасних технологій збудувала «Глобинський біоенергетичний комплекс». Він постачає біогаз на Глобинський цукровий завод і на місцевий завод з переробки сої. Обсяг виробництва біогазу становить 5—6       тис. куб. м на годину. Цього вистачає для забезпечення 50% потреб цукрового заводу в енергоносіях під час переробки цукрових буряків. Біогазові комплекси збудували також «Теофіпольський цукровий завод», ПАТ «Линовицький цукровий завод». Розпочав будівництво заводу з виробництва біогазу і «Новомиргородський цукровий завод».Одним словом, галузь потроху диверсифікується. Великий інтерес до цього процесу виявляють міжнародні фінансові інституції. Тож є надія, що темпи цього процесу прискоряться.

Читайте наші новини на сторінці у Facebook