ІСТОРІЯ БУДІВНИЦТВА ГНІДАВСЬКОГО ЦУКРОЗАВОДУ. Ч3

1954 — 1957: історія підприємства, історія України…
“В осінні дні, — ділиться із читачем своїми спогадами мешканець села Полонка Луцького району Степан Федорович Гаврилюк, — за 4 роки до пуску гнідавського підприємства, тобто восени далекого 1954-го, були розклеєні оголошення про набір робітників на будівництво цукрозаводу. Нас, перших сімох робітників (а це переважно були мешканці села Полонка), прийняли на роботу в листопаді 1954-го. І першою нашою роботою стало копання ями під вапно та розвантажування вагонів із лісоматеріалом.
У 1955-му на будові з’явилися перші автомашини, і я був прийнятий на роботу у Гнідавське будівельно-монтажне управління “Цукробуду” шофером. Збільшилося число працюючих, велася розмітка місцевості, земляні роботи (причому копали вручну, бо екскаваторів на будові ще не було).

Читайте також: ІСТОРІЯ БУДІВНИЦТВА ГНІДАВСЬКОГО ЦУКРОЗАВОДУ. Ч2

Щоб забезпечити будівельний майданчик електроенергією, звідкись притягли старенький локомобіль і електрогенератор. Палили дровами та вугіллям… Втім, цієї електроенергії вистачало лише на десяток невеликих бетономішалок.
Швидкими темпами до будови проклали залізничну гілку, у великій кількості стали надходити різноманітна техніка та матеріали. Зводився потужний бетонний вузол… Темпи будівництва з кожним днем зростали.

Оснащення цукрозаводу було закуплене у Чехословаччині. потім на будову почало надходити обладнання німецьке, польське, угорське, звичайно ж, радянське. Такого обладнання не було на жодному підприємстві СРСР.

Спочатку переробна потужність заводу планувалася такою: 15 тисяч центнерів цукрового буряка на добу. Завод мав би бути пісочно-рафінадним, з сепараційним цехом, виробництво планувалося безвідходним (переробляти патоку на цукор).
І вже було викопано котловани під головний корпус, вже залитий фундамент під колони, вже десяток колон стояли. Аж раптом…

Аж раптом восени 1955 року приїхало високе міністерське начальство. Приїхало і постановило: “Такий малопотужний завод нам не потрібен! Давайте побудуємо гігант, який переробляв би не 15, а 40 — 45 тисяч центнерів цукрового буряка на добу!”
А фундамент то вже був залитий, причому такий міцний, що і відбійні молотки його не брали! Партійці домовилися із саперами, і ті недільного ранку фундамент підірвали.
…Хочу добрим словом згадати інженера Приймакова — саме при ньому, молодому, енергійному, доброзичливому, освіченому, будівництво набрало найбільшого розмаху. Дівчата, пам’ятаю, найбільше захоплювалися монтажниками. Це були герої будови, котрі на висоті 15 — 20 метрів без засобів безпеки кріпили колони, ферми, перекриття.
…Будувався не тільки Гнідавський цукровий завод, а й селище Вересневе: житло, школа, лікарня, поліклініка, будинок культури, стадіон. Настала довгождана осінь 1958-го року…”

“Після того, як встановили діафрагму витрати пари, 14 жовтня 1958 року я був переведений із свого будівельно-монтажного управління на Гнідавський цукровий завод інструктором газової печі”, — ми повертаємося до спогадів іншого ветерана провідного цукропереробного підприємства Волині Володимира Антоновича Вислоцького. — Це була уже конкретна підготовка до роботи заводу”.

16 жовтня 1958 року… Будівництво одного із найбільших у Західній Україні промислових об’єктів підходило до завершення. До виходу першого цукру Гнідавського цукрового заводу залишалося рівно два місяці…

Муляр 5 розряду Володимир Денисюк
…У 1956-му на будівництво цукрового заводу прибув юнак у формі моряка. Демобілізувавшись, Володимир не мав спеціальності, але твердо вирішив стати будівельником. Спочатку працював на різних роботах, потім почав учитися на муляра.
Минуло кілька місяців, і Володимир Денисюк працює уже по четвертому розряду. Десятки тисяч цеглин уклав колишній колгоспник, а тепер кращий муляр на будівництві Гнідавського цукрового заводу. Володимир за зміну вкладав 900 — 1000 цеглин при нормі вісімсот, а бригада, у якій він працює, виконала півторамісячний план.
Будівництво завершується. На бригаду чекає чергове завдання: класти керамічні плити у головному корпусі. Цю роботу Володимирові доведеться виконувати вперше, але він добре оволодіє і цією спеціальністю: по 6 — 7 квадратних метрів плитки за зміну при нормі п’ять укладає муляр 5-го розряду Володимир Денисюк.

Шефська допомога — залізобетонна!
З власної ініціативи в порядку шефства Луцький завод залізобетонних виробів (директор Г. Кічкін, головний інженер В. Кізян) узявся виготовити для Гнідавського цукрового заводу 84 колони з матеріалу замовника. Колектив трудиться наполегливо: станом на сьогоднішній день 37 колон виготовлено, з них 33 колони будівельно-монтажне управління уже забрало. 4 колони чекають на автомобільний кран “МАЗ” і машини, які б забрали ці важкі конструкції. Луцький завод залізобетонних виробів зобов’язався решту 47 колон виготовити до 10 листопада.

Головний корпус і ТЕЦ одержали воду
Колективу дільниці зовнішніх споруд яку очолює старший виконроб Олександр Ельберт, доводиться працювати у незручних умовах. Але він перемагає перешкоди. Будівельники закінчили спорудження греблі через річку Чорногузку, а у середині жовтня 1958-го рапортують про пуск насосної станції. Головний корпус і ТЕЦ одержали промислово-технічну воду.
Монтажники бригади Тадеуша Яницького встановлюють грабельні транспортери і бурякорізки. Роботи на насосній станції виконані на відмінно. Адже її трубопровід довжиною 1700 метрів поніс воду до головних об’єктів.
Незабаром буде завершено спорудження центральної іригаційної насосної станції, шістнадцяти секційного відстійника і зливової каналізації…

Високо звівся Гнідавський велетень, настали передпускові дні
В історію розвитку промисловості Волині у грудні 1958 року буде вписана нова сторінка: стане до ладу діючих підприємств Гнідавський цукровий завод.
…Високо звелися споруди заводу-велетня. За добу він перероблятиме 30 тисяч центнерів цукрових буряків і даватиме 4 тисячі 500 центнерів цукру-піску. Для потреб колгоспного тваринництва завод буде давати сухий жом. Всі виробничі процеси — від подачі буряків з кагатного поля у головний корпус і до пакування цукру — будуть механізовані. Загальна вартість заводу становитиме приблизно 100 мільйонів карбованців.

З честю виконує завдання колектив Гнідавського будівельно-монтажного управління і його субпідрядники: за 10 місяців 1958 року освоєно 26,754 мільйона карбованців при річному плані 26,1 мільйона карбованців. Промислова дільниця Володимира Діманова у жовтні того ж року виконала робіт на 1,059 мільйона карбованців, що становить 139 процентів завдання.

Кращі електрозварювальники виконують жовтневий план на 204 відсотки, вносячи у копилку по 5 тисяч карбованців. Про ці та інші успіхи регулярно інформує багатотиражна газета “Будівельник”.

Трудове напруження панує зараз і в головному корпусі. Бригада монтажників Миколи Толстих з дільниці старшого виконроба Петра Шевчука закінчує металічну ізоляцію дифузії, бригада Рудого завершує монтаж відділення миття.
П’ять бригад дільниці старшого виконроба тов. Кулакова вдень і вночі працюють на монтажі випарної станції, яку зобов’язалися закінчити до 22 листопада. Бригади мулярів і плиточників Івана Новова, Степана Павлосюка, Івана Черняка, Олега Уляницького настелили в головному корпусі приблизно 4 тисячі квадратних метрів керамічних плиток.

Пустити заводу встановлений урядом строк — таке прагнення півторатисячного колективу будівельників, монтажників, цукровиків.

Серце майбутнього підприємства
Високе виробниче напруження відчувається і в колективі дільниці “Промтехмонтаж” (начальник П. Курченков), яка саме у ці дні 1958 року здійснює монтаж промислового і технологічного устаткування. Дільниця одержала завдання до 20 листопада завершити монтаж і промислове випробування обох турбін теплоелектроцентралі.
Теплоелектроцентраль — серце майбутнього підприємства. Потужність кожної турбіни — 2,5 тисячі кіловат. Дотримати свого слова — значить, дати можливість цукровикам розпочати сезон вчасно і виробити якнайбільше продукції із солодкого кореня, вирощеного на полях Волині.

Після пропуску на холостому ходу у ці дні 45 років тому дасть промисловий струм перша турбіна. Електромонтажники із дільниці Чєнського завершують роботи на щиті. На просушування поставлений генератор другої турбіни, і незабаром він буде готовий до пропуску на холостому ходу. Там наполегливо трудяться монтажники Харламов і Курнічук на чолі із виконробом Гончаруком. Профгрупорг дільниці “Промтехмонтаж” на будівництві Гнідавського цукрового заводу Федоренко, монтажники Форсон та інші виконують по півтори-дві норми за зміну.

Три котли уже повністю підготували до здачі, два інших промтехмонтажівці змонтують протягом найближчих двох місяців. Та й наявне устаткування дозволяє пустити теплоелектроцентраль в експлуатацію.

Гнідавський цукровий завод буде найбільшим у Львівському економічному регіоні. На будівництві цього потужного бурякопереробного підприємства 45 років тому настали передпускові дні…

Добре, що є такий завод!
Ми пам’ятаємо, що ледь не кожна будова часів індустріалізації мала свою, так би мовити, “конкуруючу фірму”: колектив будівельників одного об’єкта бився об заклад із колективом іншого, аналогічного, що він здасть свій об’єкт в експлуатацію швидше.
Була своя “конкуруюча фірма” і у Гнідавського будівельно-монтажного управління — Хоростківське БМУ, яке паралельно будувало Хоростківський (Тернопільська область) цукровий завод. Потужність хоростківського цукрового передбачалася така ж, як у Гнідави.

Колектив Гнідавського будівельно-монтажного управління “свій” цукровий завод здав в експлуатацію раніше, аніж конкуренти-хоростківчани, здобувши ще одну, як тоді прийнято було говорити, “трудову перемогу”. Та автору цих рядків хотілося б звернути увагу читача на нинішній стан обох підприємств.

Отже, є два однакові заводи: хоростківський і гнідавський. На хоростківський у сезоні-2003 було здано 140 тисяч тонн цукрового буряка, на гнідавський — майже удвічі більше. Хоростків працюватиме над переробкою цього буряка від сили чотири тижні, лучани — удвічі довше. Спеціалісти стверджують, що якщо цукровий завод не набирає 45 робочих днів, його автоматично можна назвати збитковим. Неспеціалісту зрозуміло: збитковий завод — соціальна напруга на підприємстві.

Тепер скажіть: кому гірше від того, що Гнідавський цукровий завод не є збитковим, що люди мають роботу не протягом кількох тижнів, а значно довше і за неї вчасно отримують заробітну платню? Мабуть, тільки тим одиницям, кому ця соціальна напруга (яка панувала б у колективі заводу та серед мешканців селища Вересневе) була б вигідною…

Далі буде…

Читайте наші новини на сторінці у Facebook