ІСТОРІЯ БУДІВНИЦТВА ГНІДАВСЬКОГО ЦУКРОЗАВОДУ. Ч2

Розповідь про те, як будувався флагман цукрової промисловості Волині

112,6 тисячі тонн — за 45 днів
Зібрати і перевезти на заводи або приймальні пункти багатющий урожай цукрового буряка 1958-го року потрібно було своєчасно, а зробити це мали колгоспні механізатори і працівники автотранспорту. Так, колектив Луцької автотранспортної контори зобов’язався за 45 днів, тобто до 5 листопада, вивезти транспортом своєї АТК на приймальні пункти 112,6 тисячі тонн цукрових буряків!

Читайте також: ІСТОРІЯ БУДІВНИЦТВА ГНІДАВСЬКОГО ЦУКРОЗАВОДУ. Ч1
У сезоні минулого, 1957-го року, багато водіїв цієї контори, серед них: Станішевський, Желєзняк, Худотеплов і Паюк — здійснювали норми виробітку на 200 і більше відсотків. За 40 робочих днів Желєзняк перевіз 707 тонн буряків. Паюк, працюючи на автомобілі ЗіЛ-150 з причепом, за 33 робочі дні перевіз 907 тонн буряків.
Вересень 1958-го… Весь автопарк Луцької автотранспортної контори, зайнятий на вивезенні буряків, переглянутий і відремонтований. Нарощено кузови. Всі автомобілі ГАЗ-51 та інші (усього — 150 авто) забезпечені ківерцівськими саморозвантажувальними скребками. Автомобілі ЗіЛ-150 будуть розвантажуватися за допомогою буртоукладальників. На кожному приймальному пункті організовано технічне обслуговування і поточний ремонт машин, заправні пункти (усе це дасть змогу обслуговувати автомобілі цілодобово). На дошках показників висвітлюватимуться не тільки дані про виконання норм виробітку, але й щоденні заробітки водіїв.
Усе у роботі транспортників було підпорядковане одній меті: доки добудовується Гнідавський цукровий завод, буряк мусить бути доставлений на його сировинні бази якнайшвидше і без втрат!

На промисловому майданчику будівництва Гнідавського цукрового заводу успішно ідуть опоряджувальні роботи. За 61 день до здачі в експлуатацію підприємства вже було заштукатурено 10 тисяч квадратних метрів стін і стелі головного корпусу, тобто виконано половину завдання. Усього ж у вересні буде зроблено не менше 5 тисяч квадратних метрів штукатурки. Щораз швидше розгортаються опоряджувальні роботи в теплоелектроцентралі, яка 27 — 29 вересня буде поставлена на просушування.
Колектив дільниці, де начальником старший виконроб Демаков, зобов’язався до 1 жовтня завершити опорядження ТЕЦ. Тепер тут настеляють підлоги з метласької плитки і ведуть штукатурні роботи. Бригади штукатурів Марії Луговської, Григорія Схобюка та Андрія Зайчуна, плиточників Анатолія Антонюка і Володимира Новака виконують свої норми на 130 і більше відсотків.
Дільниця зовнішніх споруд завершує пускові об’єкти: станцію іригаційних вод та іригаційні відстійники.

25 вересня 1958-го колектив монтажної дільниці (начальник П. Шевченко) здав дирекції Гнідавського цукрового заводу два жомові преси і два ошпарювачі солодкого жому, а ще раніше — мийку, обрізку, сушарку та вісім кристалізаторів (ще два на деякий час залишались у стадії прокручування). 23 вересня монтажна дільниця передала дирекції заводу пульпопастку жомопресових вод. Всі агрегати прийняті з оцінкою “добре”.
Бригада Миколи Товстих успішно трудиться на монтажі ротаційної дифузії безперервної дії №1. Бригади Івана Войтовича та Івана Дунця монтують 5 вакуумфільтрів. Усі агрегати обіцяно здати в експлуатацію до 1 листопада.
Продовжуються випробування без навантаження трьох жомових пресів. До 1 жовтня 1958-го заплановано завершити холостий пропуск промислової насосної. Нині тут здійснюється повна перевірка усіх чотирьох насосів.
У головному корпусі заводу можна хоч вже прокручувати 100 агрегатів технологічного устаткування. 60 монтажників дільниці працюють над тим, щоб кількість готових агрегатів якнайшвидше зростала. Добре працює на монтажі випарних апаратів і устаткування пакувальної цукроскладу бригада Степана Кіндратовича Войтюка.
25 вересня 1958-го. До здачі в експлуатацію Гнідавського цукрового заводу залишилося 60 днів, до виходу першого цукру — вісімдесят один…

Зроблено хімводоочистку, монтаж турбіни ТЕЦ
На початку жовтня 1958-го колектив дільниці зовнішніх споруд Гнідавського будівельно-монтажного управління здійснював чи не найважливіші роботи: він споруджував поля фільтрації, водопостачання, секційні відстійники. Згідно з планом, до 2 жовтня 1958 року будівельники вже повинні були передати ці об’єкти дирекції Гнідавського цукрового заводу (тодішній директор В. Крошка), однак на спорудженні тих же секційних відстійників ще залишалося укласти труби і провести низку інших робіт. Щоб дільниця зовнішніх споруд увійшла в графік, її поповнили додатковою кількістю робітників.

У головному корпусі відставали від плану будівництво і монтаж першої дифузії. Причина — не вистачало електрозварювальних апаратів і робітників. Трест “Цукробуд” затримував виконання обіцянки про направлення на будову ще двох бригад електрозварників. Монтажники скаржилися, що не завжди вистачало вимірювальної апаратури і приладів.

Найбільшого відсотка готовності на початок жовтня 1958 року досягла теплоелектроцентраль. Як згадує колишній будівельник Гнідавського цукрового заводу Володимир Вислоцький. ТЕЦ за проектом передбачала наявність З котлів “Шкода” та 2 котлів ТС-35, а її загальна максимальна потужність становила 100 тонн пару за годину”. Монтаж однієї турбіни вже завершили, не викликала тривоги і друга турбіна, яка ось-ось мала здаватися замовникові. Вже зроблена і хімводоочистка.

9 жовтня 1958-го
Строки закінчення деяких будівельно-монтажних робіт дещо затягуються. Ще не поставлено три трансформатори, автоматичні вимикачі, осередки «КСО», тому на нетривалий час затримується електромонтаж у першочергових пускових об’єктах — теплоелектроцентралі (промисловий струм буде даний наприкінці жовтня), головному корпусі, на промводоподачі.

Замовник (дирекція Гнідавського цукрового заводу) лише у 1958 році завіз на новобудову різного устаткування на суму близько 24 мільйонів карбованців. Залишилося довезти ще на якихось 150 тисяч. Через відсутність деяких приладів і механізмів графік будівництва зазнає незначних змін. На дільниці зовнішніх споруд необхідно закінчити спорудження іригаційної насосної станції, головного гідротранспортера, колектора зливних вод, кагатного поля тощо. Поки що немає де складувати турбінне і трансформаторне масло, якого треба завезти 20 тонн.
Будівельників Гнідавського цукрового не задовольняє те, як працюють магазин та їдальня. Щоб придбати необхідні продукти, потрібно залишати селище Вересневе і їхати до самого Луцька. Досі не відкрито лазні, не налагоджено роботу клубу, де можна було б культурно і активно проводити дозвілля. Не усіх задовольняє робота автотранспорту, використання автомашин.

Серйозну тривогу викликає постачання будови цементом. Незрозумілу позицію у цій справі зайняв Львівський раднаргосп і його управління будівництва і будівельних матеріалів. Начальник будівельно-монтажного управління Дорошенко, начальник постачання Фурман, начальник дільниці зовнішніх споруд Ельберт зазначали, що при повній (станом на 7 жовтня 1958 року) відсутності цементу на Гнідаві раднаргосп занарядив 1.380 тонн цементу Хоростковському цукровому заводові і тим самим зриває своєчасне укладення 200 кубометрів бетону у споруду золоусунення.

Ці та інші зауваження прозвучали на звітно-виборних зборах парторганізації Гнідавського цукрового заводу і на зборах партійно-господарського активу будівельників і експлуатаційників гнідавського підприємства. Зрозуміло, обіцянка, що найбільше на той час цукропереробне підприємство так званого Львівського економічного регіону (ходило у ті роки таке словосполучення) спорудять в строк, пролунала також.

Кадри, що вирішать все!
І у підрядника, і у замовника спільна мета — завершити будівництво підприємства 25 листопада 1958 року. Для цього необхідно об’єднати і напружити зусилля обох колективів. Треба негайно форсувати спорудження кагатних полів. До початку виробництва завод повинен завезти туди не менше півмільйона центнерів буряків, викопаних у жовтні. Слід підвищити темпи робіт на спорудженні насосної станції, водозабору, колектора іригаційних вод та лівневої каналізації.
Станом на 9 жовтня 1958 року уже понад 60 відсотків устаткування заводу готове до прокручування.

Станом на цей же день на новобудові трудиться півтори тисячі робітників, крім того, тут зайнято близько півтисячі експлуатаційників. Зрозуміло, житлово-комунальні умови ускладнилися, і цю проблему теж потрібно було розв’язати якнайшвидше, бо працювати на Гнідавському цукровому заводі прибуватимуть висококласні спеціалісти. Попри все, Гнідавський цукровий завод стане до ладу діючих підприємств у намічений державою строк!

Найбільший виробник цукру
Найбільший. Цей прикметник надзвичайно характерний для описуваної доби. “Ми мусимо стати найбільшим у світі виробником цукру!” — такою була одна із тез доповіді Хрущова “Контрольні цифри розвитку народного господарства СРСР на 1959 — 1965 роки” на 21-му з’їзді партії, що відбувся 45 літ тому. За цим семирічним планом, до 1965 року СРСР повинен був досягти рівня виробництва буряків у 70 — 78 мільйонів тонн на рік. тобто у 1,8 — 2 рази більше, аніж у 1957 році. Порівняно із 1950-м виробництво цукрових буряків у тій країні мало б зрости до 1965-го взагалі у чотири рази.
Виробництво самого цукру до 1965 року мусило б досягти 9,25 — 10 мільйонів тонн на рік, тобто більше, аніж у 1958-му отримали США, Англія, Франція, ФРН, Італія, Іспанія, Бельгія, Голландія та Швеція разом узяті. На кінець семирічки щороку на кожну радянську людину мусило б припадати приблизно 45 кілограмів цукру.

Один з найбільших заводів України
Запуск Гнідавського цукрового заводу та перший цукор, вироблений на Гнідаві (сталося це, нагадаємо, 16 грудня 1958 року об 11 годині 30 хвилин), були одночасно і першим кроками на виконання надзвичайно важливого завдання — “цукрової” семирічки. Заклик “Дайош перший цукор Гнідави!” ніби давав цій семирічці старт.
За дев’ять місяців 1958-го було знижено вартість будівельних та монтажних робіт на 1 мільйон 116 тисяч карбованців. Продуктивність праці на основних дільницях, очолюваних Шевченком, Дімаковим та Ельбертом, підвищилася до 175 відсотків. За успішне виконання завдань у першому та другому кварталах колективу два рази було присуджено перехідний червоний прапор Львівського раднаргоспу та Волинської облпрофради і видані перші грошові премії. Напружена праця будівельників, монтажних бригад та працівників субпідрядних організацій дала можливість у третьому кварталі 1958 року здійснити виробничу програму на 120 відсотків. Вересневий план робіт на передовій монтажній дільниці Кулакова виконано взагалі на 177,8 відсотка.
Будівництво однієї із (найбільших в області споруд шостої п’ятирічки, одного із найбільших заводів України продовжувалося…

Далі буде…

Читайте наші новини на сторінці у Facebook