ІСТОРІЯ БУДІВНИЦТВА ГНІДАВСЬКОГО ЦУКРОЗАВОДУ. Ч1

Розповідь про те, як будувався флагман цукрової промисловості Волині

16 грудня 2003-го року об 11 годині 30 хвилин виповнилося рівно 45 літ з того хвилюючого і довгоочікуваного моменту, коли на Гнідавському заводі було вироблено перший цукор. Виходу першого цукру передувала праця тисяч і тисяч людей. Праця важка, виснажлива, праця, плодами якої сотні тисяч волинян (та й не тільки) користуються й нині.

Славна історія Гнідавського цукрового продовжується. Продовжується завдяки тим лучанам, котрі працюють нині на підприємстві, завдяки бурякоздавачам, які здають вирощені солодкі корені саме на Гнідавський цукровий завод.

Зараз ви маєте нагоду почитати про те, як будувалося одне із найбільших цукропереробних підприємств України і колишнього Союзу, підприємство, котре й дотепер є флагманом цукропереробної галузі Волині і не лише.

Цукрозавод був потрібен, як повітря!
У 1957-му році Луцький район став переможцем “бурякозбирального” змагання областей і районів, одержавши найвищий врожай цукрових буряків: по 334 центнери цукросировини з гектара на площі 2387 га. Наприкінці літа наступного, 1958 року у районному Будинку культури відбувся багатолюдний мітинг, присвячений врученню нагороди — перехідного Червоного прапора Міністерства сільського господарства УРСР і Української республіканської ради професійних спілок. На мітинг прибули бригадири, ланкові і члени буряківничих ланок, голови і агрономи колгоспів. Ланкова одного із колгоспів — Ганна Смирнова — пообіцяла на мітингу, що “наша ланка збере цього року по 750 центнерів цукрових буряків з гектара”. Спрогнозували, що черговий врожай цукрового буряка виявиться ще вищим, й голови та ланкові інших колгоспів, розгорнувши у районі боротьбу за одержання 335 центнерів цукрових буряків з гектара на всій площі посіву.
Тодішній заступник голови райвиконкому О. Стадницький зачитав на мітингу рішення про визначення грошових премій передовим буряководам: ланкам Ганни Смирнової, Марії Кожан і Олександри Лавренчук з колгоспу “Прогрес”, Єви Гац, Марії Федорук, Ольги Чорнобай та іншим.

Отже, Гнідавський цукровий завод (зважаючи на високі врожаї солодких коренеплодів) був потрібен Луцькому району і Волині, як повітря!

1958-й — історичний для цукрової галузі Волині передусім, звичайно, тому, що саме того року було збудовано відомий і сьогодні Гнідавський цукровий завод. Втім, у 1958-му сталася ще одна річ: на Волині звернули посилену увагу на квадратно-гніздовий спосіб сівби буряка. Влітку ланкова колгоспу “Прогрес” Луцького району М. М. Кожан побувала на нараді у Вінниці. “Мене вразило, — згадувала вона, — що буряки у них тоді були набагато більші, аніж наші, волинські. У чому ж секрет? А він був, виявляється, у тому, що сіють їх там квадратно-гніздовим способом. До осені кожен корінь важить кілька кілограмів. Ось чому там цілі колгоспи збирають по 500 — 600 центнерів коренів з гектара. Досвід буряководів Вінницької області можна з успіхом запровадити у нас, на Волині. Земля у нас непогана, люди працьовиті, добрив вистачає. Буряководи Волині можуть виростити на кожному гектарі по 290 — 300 кілограмів цукросировини”.

Цукросировини, з якої на Гнідавському заводі відмінний кінцевий продукт почали виробляти ще з 16 грудня 1958 року…

Друкована газета на об’єкті
Восени 1958-го розпочала виходити друкована багатотиражна газета “Будівельник” — орган партійної, профспілкової організацій та адміністрації Гнідавського будівельно-монтажного управління. Колектив управління докладав зусиль, щоб здати цукровий завод в експлуатацію достроково (а тоді було нормою здавати об’єкти раніше визначеного терміну), а багатотиражка повинна була стати бойовим організатором будівельників на успішне виконання узятих зобов’язань.
Наприклад, у другому номері “Будівельника” було вміщено замітки про трудові успіхи монтажників бригад Степана Войтюка та Івана Войтовича, електрозварювачів Степана Барара та Івана Дембіцького, про бригаду арматурників Івана Смука. На фото було зображено робітників бригади Миколи Толстих за монтажем дифузії, вміщено інформацію про молоде поповнення будівельників. На другій сторінці надруковані портрети і розповіді подруг Євгенії Крижанчук і Ольги Поліщук, котрі прибули на будівництво заводу по комсомольських путівках.

Спогади Володимира Вислоцького
А ось як згадує ті дні інший будівельник об’єкту під назвою “Гнідавський цукровий завод” Володимир Антонович Вислоцький:
“Мені було запропоновано поїхати на один із заводів-новобудов України і там освоїти спеціальність. Я погодився. На будівництво Гнідавського цукрового заводу приїхав ще восени 1957 року. Протягом короткого відрізку часу була сформована група із 50 осіб, і нас скерували на навчання у місто Красне Львівської області — на Краснянський цукровий завод.
У березні 1958 року ми повернулися на Гнідаву. Йшло будівництво заводу. 20 березня 1958 року я був зарахований в арматурний цех будівельного монтажного управління № 7. Керівництво нашого управління (начальник М. Т. Дорошенко, головний інженер О. Сахаров, старший виконроб Д. Діманов) робили усе. щоб комбінат вчасно став до ладу. Бетонні роботи проводилися у дві. а то й у три зміни.
28 липня 1958 року мене було переведено до будівельно-монтажного управління №431. яке займалося монтажем контрольне-вимірювальних приладів і автоматикою. Особисто я займався установкою діафрагми витрати пару в ТЕЦ. Робота була відповідальною і важкою, відповідного інструменту не вистачало”…

На гнідавському бурякопункті
…На полях колгоспів зони діяльності Гнідавського цукрового заводу достигає дорідний урожай цукрових буряків. 1958 року на Гнідавський бурякопункт повинно надійти не менше 600 тисяч центнерів сировини. Щоб забезпечити безперебійне її приймання. колектив пункту зробив новий приймальний майданчик площею в 1500 квадратних метрів, відремонтував старий (на З тисячі квадратних метрів). Для накриття кагатів в’яжуть солом’яні мати, яких потрібно щонайменше 16 тисяч квадратних метрів. На цих роботах добро працюють Марія Розкошна, Віра Тихнюк, Леся Федорук та Степанида Ксьондз, котрі щодня плетуть по 10 — 12 матів при нормі 8.
Відремонтовано під’їзні шляхи до пункту та 3 наявні тракторні лопати, одержано 2 нові. Водій тракторної лопати Аркадій Наврата, котрий у сезоні 1957-го року навантажив у вагони і автомашини понад 36 тисяч тонн цукрових буряків, тракторист лопати Остап Міщук та інші зобов’язалися працювати, звісно, ще краще. Розвантажуватимуть цукрові буряки з машин 2 тягачі. Надійшла також нова машина — буртоукладач.

Внесок у вихід першого цукру
на Гнідаві зробив і Ківерцівський механічний завод. Мехзавод до початку копання цукрових буряків урожаю 1958 року виготовив для волинян приблизно сто штук скребків — пристосувань для механізованого розвантаження автомашин із цукровими буряками. За допомогою скребка, який встановлюють попереду кузова, розвантаження машини триває не більше 5 хвилин. Для виконання такої роботи вручну потрібно 40 — 45 хвилин.

Далі буде…

Читайте наші новини на сторінці у Facebook