Дерегуляція АПК допоможе Україні зробити прорив у виробництві біоетанолу

Вітчизняний агропромисловий комплекс здатен істотно скоротити вживання імпортних пально-мастильних матеріалів. У якості альтернативи може застосовуватися біоетанол — етиловий спирт, який отримують при переробці натуральної сировини, що містить вуглеводи. Україна має всі можливості для біоетанолової революції. І починати потрібно з дерегуляції.

Останніми роками виробництво біоетанолу в світі неухильно зростає. З 2000 року по 2014 рік показник зріс у 5 разів — до 8,6 млрд дол.  Лідери цього ринку: США (кукурудза), Бразилія (цукрова тростина), Німеччина та Франція (цукровий буряк та зернові). Вони мають намір наростити виробництво ще на 70%.

При додаванні 10% біоетанолу до бензину викиди аерозольних частинок зменшуються на 50%, а викиди оксиду вуглецю — на 30%. Тому в Євросоюзі діє директива 2009/28/EC, яка вимагає до 2020 року наростити частку біоетанолу в автомобільному пальному до 10%.

Україна, підписавши Угоду про Асоціацію з Євросоюзом, бере на себе аналогічні зобов’язання. Але у ЄС зараз цей показник поступово наближається до 5%, то в Україні він не перевищує 1%.

Найдешевший біоетанол — із патоки, яка виробляється при переробці цукрового буряку. Із зібраного з одного гектару цукрового буряку можна виробити 4 тис. літрів біоетанолу.

На жаль, розвиток даного виду палива в Україні знаходиться на низькому рівні. Це — результат монополії. Бо постановою Кабміну №1375 від 5 грудня 2007 року визначено, що займатися виробництвом біоетанолу у нас мають право лише 12 державних спиртзаводів.

Сьогодні робляться поступові кроки з дерегуляції, який має стимулювати розвиток ринку альтернативних видів палива в Україні.

Надмірне регулювання господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації біоетанолу призвело до бар’єрів як для виробників, так і для споживачів.

Тобто, в Україні вставляли палки в колеса виробникам біоеталону. А у країнах Євросоюзу виробництво такого палива має істотну державну підтримку.

Так, у Німеччині його не оподатковують мінеральними й екологічними податками, існує система дотування вирощування ріпаку. В Іспанії автомобілістам, котрі використовують біопаливо, дозволено безоплатне внутріміське паркування.

У Бразилії ще у 1970-х роках уряд реалізував комплексну програму пропаганди біоетанолу. Відомі політики, спортсмени, зірки шоу-бізнесу пересаджувалися на автомобілі, що їздять на біопаливі. І сьогодні більше половини автопарку країни використовують замість бензину практично чистий етанол Е99 або суміш із бензином Е85.

Біоетанольний напрям має стати одним із ключових і для нашої країни. У нас є невичерпний постачальник продукції для біоетанолу — аграрний сектор. Відтак у нас є всі шанси стати енергетично незалежними.

Звичайно, нарощування виробництва біоетанолу має здійснюватися без порушення балансу продовольчих потреб суспільства та загрози продовольчої безпеки держав